Війна – злочин, який не спокутується перемогою.

                                                                                              Анатоль Франс

15 травня 1988 року відповідно до Женевської угоди почався перший етап виводу військ із Афганістану. Останній, другий, етап закінчився 15 лютого 1989 року. Через афганську війну (1979-1989 рр.) пройшло понад 160 тисяч осіб, призваних до лав Радянської Армії з України.

Тривала афганська війна залишила тяжкі наслідки . Вона жорстоко зачепила усіх її учасників, і особливо сім’ї. Це незагоєна рана, невідступний біль. Не повернулися додому 3360 її синів, з яких 3280 загинули, а 80 пропали без вісті та потрапили в полон. На сьогоднішній день в Україні мешкає близько 150 тисяч учасників війни в Афганістані. З них було поранено понад 8000 і 3560 стали інвалідами. Залишились без підтримки синів 1982 батька і 2729 матерів здебільшого пенсійного віку. Стали вдовами 505 жінок і сиротами — 711 дітей.

13 лютого в Нижньосиньовецькій  школі відбувся загальношкільний  урок для учнів 6-11 кл , присвячений 25-й річниці виводу радянських військ з Афганістану. На уроці був представлений пізнавальний матеріал, документи про події  тих часів.  Зі словом виступила вчителька Ігнатеску В.В., колишня дружина воїна-афганця Гринчука В., яка розповіла  учням про ті страшні і жорстокі роки. Вона  представила фотографії чоловіка з армії. Також згадали односельчан, які виконали свій  інтернаціональний борг  в Афганістані: Гринчука В., Зегря В.,Мігоряну В.,Зегря І..

15 лютого 1989 року для багатьох став днем, коли скінчився рахунок втратам наших солдатів, службовців. Важкий, сумний підсумок. Багато матерів і батьків не дочекалися своїх синів, які і не сказали їм: «Я живий...».

Чи треба взагалі згадувати про цю війну? Багато хто говорить, що не треба. Але ми вважаємо, що необхідно згадувати доки, аж поки людство спроможне буде сказати: «Ми не тільки не хочемо війни, ми зробили все, щоб її не було, і її не буде!»

                                               ЗДВР  Унгурян М.І.