Питанням шкільної освіти завжди приділялося багато уваги в суспільстві, оскільки ефективні технології навчання та якісні моделі виховання школярів є запорукою сталого розвитку та добробуту суспільства в цілому. Реформування системи освіти спонукало до оновлення відомих практик педагогічної діяльності та відкрило можливість впровадження інноваційних складових у здійсненні освітнього процесу та у професійну діяльність всіх його учасників.

Перед психологічною службою школи постало завдання, створити сприятливі умови та якісний психологічний супровід як учнівської, так і вчительської спільнот. Важливим аспектом практичної діяльності психолога в школі є всебічне вивчення особистості учнів та розкриття їх найкращих рис та позитивних сторін.

Під належними сприятливими умовами розуміється створення в школі комфортного як фізичного так і психологічного, і напевно, найважливіше безпечного середовищ, які допоможуть дитині здобувати знання та формувати гармонійну, психологічно здорову та, головне, щасливу особистість. На жаль, сьогодні ми можемо спостерігати не поодинокі випадки дитячої жорстокості та насильства по відношенню одне до одного, більш відомого як явище булінгу або цькування.

Сьогодні ми поговоримо про булінг (цькування) та розберемося з основними визначеннями цього поняття.

Англійське слово «bullying»означає агресивну поведінку людини з вищим статусом стосовно іншої людини, яка має нижчий статус. Мета – заподіяти людині моральну або фізичну шкоду, принизити її і так утвердити свою владу.

Існує безліч визначень та тлумачень поняття «булінгу», його особливостей, причин появи та наслідків. Більшість дослідників схиляється до визначення норвежського вченого Дана Ольвеуса.

Важливим в даному визначенні вченого – є повторюваність негативних дій, прикладами таких дій можуть бути:

· Соціальна ізоляція.

· Вербальні образи.

· Ворожі погляди.

· Зачіпляння.

Таким чином, можем розмежувати поодинокі випадки агресії на підставі виникнення конфлікту та повторювані негативні дії спрямовані на одну особу чи групу осіб. Приклад поодинокого випадку, «Хлопці побилися, бо один штовхнув іншого на очах учнів. Після бійки настає примирення і конфлікт вичерпується». Приклад булінгу «Одного і того учня протягом дня штовхають на очах інших учнів агресор або агресори і роблять це демонстративно».

Національна асоціація шкільних працівників США визначає булінг як:

«Булінг – динамічні і повторювані моделі вербальної або невербальної поведінки, що здійснюється одним учнем або групою учнів по відношенню до іншого учня, спрямовані на навмисне нанесення шкоди, при наявності реальної різниці в силі».

Єдиного визначення булінґу не існує. Але всі дослідники, психологи, соціологи та правознавці говорять про усвідомлені повторювані негативні дії з боку особи з метою завдати шкоди або залякати іншу людину, це такий спосіб затвердити свою владу та вищий статус.

За даними досліджень майже кожен 3-й учень в Україні зазнавав булінгу у школі. За даними досліджень ЮНІСЕФ:

10 % регулярно зазнають принижень і насміхань (1 раз в тиждень і частіше);

55 % частково піддаються знущанню зі сторони однокласників;

26 % батьків вважають своїх дітей жертвами булінгу.

Досвід показує, що робота з дитячою жорстокістю потребує кардинально нових рішень, які б задовольняли потреби у вирішенні конфліктів більш соціально прийнятним шляхом, наприклад, з залученням до даного процесу медіаторів чи шкільного офіцера поліції, які мають відповідні компетенції вирішення конфлікту мирним шляхом, наприклад, за допомогою діалогу.

Види цькування

Вперше описав види булінгу норвежський вчений Дан Ольвеус, він визначив, що булінг може бути прямим і непрямим.

Прямий булінг – це фізична агресія (удари, штовхання, щіпання, плювання, кусання, залякування, обзивання).

Непрямий булінг – це пасивно-агресивна поведінка (ізоляція, виключення з колективу, непристойні жести, ненависний погляд, ранжування на краших і гірших, поширення пліток, написання графіті).

Найпоширенішими формами булінгу є:

• Словесні образи, глузування, обзивання, погрози
• Образливі жести або дії, наприклад, плювки.
• Залякування за допомогою слів, загрозливих інтонацій, щоб змусити жертву щось зробити чи не зробити.
• Ігнорування, відмова від спілкування, виключення з гри, бойкот.
• Вимагання грошей, їжі, речей. Умисне пошкодження особистого майна жертви.
• Фізичне насилля (удари, щипки, штовхання, підніжки, викручування рук. Будь-які інші дії, що завдають болю і навіть тілесних ушкоджень).
• Приниження за допомогою мобільних телефонів та Інтернету (СМС-повідомлення, електронні листи, образливі репліки, коментарі в чатах), поширення чуток і пліток.

Види булінгу за формами знущання:

Ø Словесні знущання: вербальні прояви, образи, натяки, погрози.

Ø Фізичні знущання: будь-які фізичні втручання або дії.

Ø Соціальні знущання: бойкоти, ігнорування.

Ø Електронні знущання: кібербулінг.

70 % знущань відбуваються словесно (глузування, жорстока критика, висміювання тощо)!

На жаль кривдник часто залишається непоміченим та непокараним, однак образи не минають безслідно для жертви. 19 січня 2019 року Верховна Рада ухвалила закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу». Цей закон передбачає чіткийалгоритмдій на випадок цькування.

Сьогодні поширеним видом знущань є кібербулінг. Це приниження за допомогою мобільних телефонів та Інтернету. Такі діти поспішають піти від реальності, щоб позбавити себе від незручностей, від невпевненості в собі, і Інтернет для цього підходить як не можна до речі. І, до речі, якщо користуватися цим методом розумно, то в цьому немає нічого поганого, навпаки. Але якщо перегнути палицю, наслідки можуть бути дуже плачевними.

Що ж стосується дітей, то тут ситуація складніша. Якщо вашій дитині 5 - 6 років, то досить 10 - 15 хвилин в день. Дітям від 7 до 12 років час може бути збільшено до 30 хвилин в день. З 12 до 16 років - не більше 1 години на день. Більш того батьки повинні стежити і за якістю тих сайтів, які відвідує дитина.

Які ж наслідки настільки згубної пристрасті для дітей? Наскільки вони критичні?

Аналізуючи психологічні наслідки тяги сучасних дітей до Інтернету і комп'ютерних ігор, можна сказати, що це неминуче звужує і схематизує життєві ситуації, і тим самим сприяє примітивізації мислення.

Кіберпростір провокує розвиток егоїзму, оскільки весь віртуальний світ запрограмований і орієнтований на граючого, на його «его», на його «я», цей світ потурає всім ницих людських пристрастям. І поступово реальний світ теж уподібнюється в свідомості дитини, та й дорослого, світу віртуального, де він цар і пан.

Комп'ютерні ігри досить часто породжують у кіберзалежних дітей і підлітків зневіру, апатію, а іноді навіть розпач, оскільки зіткнення з дійсністю повністю руйнує ілюзію всемогутності і швидкої досяжності бажаної мети, якими людина впивається, сидячи перед екраном монітора.

Часто у дітей з'являється дратівливість і злість, які викликають бурхливий сплеск негативних емоцій, коли дорослі, відриваючи дитини від віртуального світу, просять, наприклад, сісти за уроки або сходити за хлібом. Так поступово у дитини виробляється неприязнь до тих, хто йому «весь час заважає», тобто до батьків.

У таких залежних дітей руйнуються соціальні зв'язки і контакти навіть з однолітками, оскільки, перебуваючи в кіберпросторі, граючи в комп'ютерні ігри, дитина вважає себе самодостатнім, він вже не потребує дружніх відносинах. А відсутність дружнього спілкування в дитинстві, в свою чергу, прирікає його в недалекому майбутньому на самотність, так як він стає нездатним до спілкування, до обговорення з ким би то не було наболілих проблем. Все разом це призводить до патологічної неконтактності, самоізоляції.

Діти ще не розуміють, що постійне сидіння за монітором комп'ютера дуже «допомагає» безплідно витратити, безцільно пропалити дорогоцінний час і без того надзвичайно короткою людського життя. Це, звичайно ж, завдає шкоди накопичення необхідних знань, розвитку інтелекту, забирає час від навчання (або, якщо мова йде про дорослого залежного, від роботи, завдаючи шкоди підприємству, де він працює).

Крім того, дуже багато сайтів і комп'ютерні ігри насаджують жорстокість, можна навіть сказати, формують садистські нахили, притупляючи, як я вже зазначав, всі добрі почуття: жалість, співчуття, милосердя.