25 .09 .2015 в  Нижньосиньовецький  ЗОШ  І-ІІІ ст.

Відбулося   батьківські збори  у першокласників , на тему: «Адаптація дитини до школи»

Мета: познайомити батьків з поняттям «адаптація»; розкрити причини і прояви шкільної дезадаптації дітей; намітити комплекс заходів, що покращують адаптацію дитини до навчання.

Коментар: психолог готує поради учням, анкети для батьків та пам’ятки.

Присутні : класовод Зегря  Т.С., директор  школи  Панчук О.І.,   психолог Стратулат  І.М.

та батьки  учнів.

                                       Хід зборів

Бесіда. (Зегря Т.С.-кл.керівник 1 класу)

Шановні батьки! Ваша дитина стала школярем. Серйозні зміни яким дорослі не схильні надавати великого значення, відбуваються в психологічних установках першокласників. Хлопчик Петро, надівши новеньку форму, перетворюється на школяра, учня першого класу. Він став на новий життєвий ступінь, він належить тепер до нового колективу однолітків, великого складного організму, ім’я якому — школа. Нові обов’язки, відповідальність за виконувану справу, які постійно знаходяться під пильним контролем вчителя, батьків: «Як вчиться наш хлопчик? Звичайно, краще за всіх? Як ні? Так хіба ми цього від нього чекали!..». Надії, що не виправдалися, нові вимоги до поведінки: «Я не

можу так швидко відповідати, як хоче вчителька»; «Я не хочу снідати,, коли всі, мені пізніше їсти хочеться. Я не умію так довго мовчати, коли я знаю…».

Різка перебудова діяльності за змістом, формою, організацією, що вимагає не тільки постійної розумової напруги, але і «відчуття ліктя», відчуття такту, відчуття часу; нові ритми відпочинку, вольових зусиль, турботи про себе і товаришів, постійний тиск (треба робити ось те і ось так), що різко обмежує свободу вибору в рішеннях, вчинках, необхідність підкорятися строгим правилам у праці, відпочинку, грі.Істотно міняється характер взаємостосунків із батьками. Тепер вони, як правило, будуються на діловій основі і визначаються понад усе успіхами дитини в навчанні. Батьки просто так нічого не роблять, не говорять. Все прямо або побічно пов’язується зі шкільними справами: («Ось отримаєш дванадцять, тоді і купимо тобі»; «Перестанеш отримувати зауваження на перерві, тоді і в зоопарк підемо»; «Красиво писатимеш, тоді і телевізор дивитися дозволю, а поки…».Для дитини, особливо такої, яка не росла в дитячому саду, зустріч із класним колективом — серйозне етичне випробування. Добра, чуйна, контактна, весела дитина зазвичай потрапляє в число лідерів або улюбленців усього дитячого колективу. Тиха, скромна,,сором’язлива не завжди відразу отримує визнання серед товаришів. Егоїстична, така, що знає свою перевагу в силі або ще в чомусь відразу ж шукає тих, ким їй хочеться командувати. Вона то привертає до себе однокласників, то відштовхує окремих із них, привносячи у відносини нездорову заздрість, підлабузництво, несправедливість. Цей стиль неорганізованих міжособових контактів не повинен пройти повз увагу батьків, бо він впливає на формування такої необхідної якості, як відчуття товариства.Допомогти першокласнику знайти радість у новому для нього житті –це не тільки хвилюватися за його учбові успіхи у навчанні. Це, перш за все, допомога в становленні Здорових відносин між дітьми.Отже, вступ до школи — серйозне випробування для дітей. Нове оточення, нові вимоги, а скільки всього потрібно уміти робити-уважно слухати вчителя, концентрувати увагу, уміти відповідати на запитання. А бажання побігати, пограти, повеселитися треба пригнічувати.Виникає відчуття відповідальності, обов’язку, а разом із ним — страх «бути не тим, про кого добре говорять, кого цінують і люблять», страх зробити не те і не так, бути осудженим, покараним. Діти, які не придбали до школи необхідного досвіду спілкування з однолітками, невпевнені в собі, бояться не виправдати надій своїх батьків.Якщо зі всім цим дитина справляється, і все у неї йде добре — вона радісна, захоплена, вірить у свої сили (повна адаптація). Якщо ж ні — інтерес до навчання швидко проходить, успіхів немає, отже, нічому радіти як дитині, так і батькам. Усі діти шестирічного віку зазнають труднощів під час адаптації до нових умов навчання й виховання.Розглянемо, що розуміють під адаптацією взагалі.Адаптація (від лат. аdapto — пристосувати) — пристосування організму, особистості, їх систем до характеру окремих впливів або до змін умов життя в цілому.Залежно від того, в яких умовах і на якій основі здійснюється пристосування людини до певного середовища, розрізняють такі види адаптацій: фізіологічна (взаємодія різних систем організму); біологічна (зміни в обміні речовин і функціях органів), психологічна (пристосування до взаємин у новому колективі).Крім того, в процесі різних типів діяльності адаптація набуває особливої форми: індивідуальної, групової, суспільної. У цих формах виділяють зовнішні та внутрішні (особистісні) умови ацаптації. До перших відносять параметри навколишнього середовища, а до других індивідуальні характеристики людини^що заслуговують найбільшої уваги. Характеризуючи особистісні фактори адаптації, переважно враховують таку властивість, як активність. Вона полягає у здатності людини зберегти себе, перебудовуючи свою природу відповідно до нового оточення. Саме активність є критерієм для виділення адаптативноїповедінки.Отже, активність адаптації полягає не тільки у пристосуванні організму до нових умов, а, головне,— у виробленні способів поведінки, що допомагають долати труднощі.

Поради першокласнику

Не віднімай чужого, але і не все своє віддавай.

Попросили – дай, намагаються відняти – прагни захищатися.

Не бийся без образи.

Не ображайся без діла.

Нікому не набридай.

Кличуть грати — йди, не кличуть — попросися сам, це не соромно. Грай чесно.

Не випрошуй нічого. Двічі нікого ні про що не просіть.

Через оцінки не плач, будь гордим. Не сперечайся з учителем через оцінку. Уроки роби сумлінно, заради знань, а не заради гарної оцінки    .

Не ябедничай за спиною товаришів.

Завжди будь охайним.

Будь товариським, частіше кажи однокласникам: «давай дружити», «давай грати», «давай підемо додому разом».

Не хизуйся і не будь занадто сором’язливим: ти не кращий за всіх, але і не гірший.

Приходь у школу, і нехай знання будуть тобі в радість і на користь.

(Твоя перша вчителька.

Що повинен знати і уміти першокласник

Учень першого класу повинен знати:

— свою домашню адресу і телефон;

адресу школи;

телефон, місце роботи батьків;

шлях від дому до школи.

Учень першого класу повинен уміти:

самостійно переходити вулицю, дотримуючись правил вуличного руху;

замкнути і відімкнути двері своєї квартири, подзвонити по телефону;

самостійно зібрати портфель, орієнтуючись на розклад уроків;

самостійно одягатися за порою року та погодою;

стежити за своїм одягом, взуттям;

—- виконувати основні гігієнічні процедури (умитися, почистити зуби, зачесатися, мити руки перед їжею);

—    прибрати зі столу після прийому їжі;

— користування туалетом.

Також учень повинен уміти, не відволікаючись, працювати в класі, займатися, уважно слухати вчителя та

батьків, самостійно виконувати їх вказівки, голосно, чітко, не соромлячись, відповідати на запитання вчителя, уміти спланувати свій час, без нагадування і допомоги виконувати домашнє завдання.

Тест «Чи готова ваша дитина до школи?»

За кожну відповідь «майже завжди» нарахуєте 4 бали, «іноді» — 2 бали, «ніколи» — 0 балів.

Чи володіє дитина поняттями «правий/лівий», «великий/малий», «у/із»?

Чи здатна дитина класифікувати, наприклад: речі, що можуть котитися, і речі, що котитися не можуть?

Чи може дитина вгадати кінцівку нескладної історії?

Чи може дитина назвати більше половини алфавіту?

Чи виявляє дитина до чого-небудь підвищений інтерес, чи є у неї хобі?

Чи легко дитині відповідати на запитання дорослих? Чи виявляє увагу, коли хтось із нею розмовляє?

Чи може дитина пояснити призначення різних речей: щітки, пилососа, холодильника та ін.?

Чи чітко дитина вимовляє слова?

9. Чи знає свою адресу і номер телефону?

Чи відчуває дитина себе особистістю, яка багато що може?

Чи здатна дитина працювати самостійно, змагатися у виконанні завдання з іншими дітьми?

Чи включається дитина в гру інших дітей, чи ділиться із ними?

Чи може дитина слухати інших, не перебиваючи?

Чи здатна дитина посидіти спокійно протягом 25—30 хвилин?

Чи здатна дитина зосередитися хоча би на 10 хвилин, щоб виконати одержане завдання?

Чи може дитина розрізняти літери і короткі слова, наприклад «з/с», «л/м», «біб/дід», «кіт/рік»? Чи спроможна вона розрізняти слова, що розпочинаються з різних звуків, наприклад, «ліс/ріс»?

Чи здатна дитина розкласти по порядку (у заданій послідовності) серію картинок?

Чи може дитина самостійно скласти пазл із 15 елементів?

Чи-може дитина сформулювати головну думку запропонованого малюнка, скласти стислу послідовну розповідь по кількох малюнках?

Чи уважно дитина слухає, коли їй читають уголос? Чи розуміє зміст того, про що їй читають?

Чи ставить дитина запитання про слова й інші друкарські знаки?

Чи вміє дитина користуватися фарбами, пластиліном, олівцями, ножицями?

Результати тесту:

0—28 балів: Рівень готовності дитини до школи

особливо низький.

30—42 бали: Рівень готовності дитини до школи низький.

44—56 балів: Рівень готовності дитини до школи нижче за середній.

55—66 балів: Рівень готовності дитини до школи середній.

68–76 балів: Рівень готовності дитини до школи вище за середній.

78—86 балів: Рівень готовності дитини до школи високий.

88 балів: Рівень готовності дитини до школи особливо високи

Пам’ятка для батьків першокласників

Підсумки зборів.

Шановні батьки! Ваша дитина прийшла до першого класу, попереду нове, шкільне життя. Там вона вже не буде «малюком», тому що стає дорослою! Однак, щоб успішно підійнятися по цих сходах дорослішання, дитина повинна багато що уміти і, передусім бути готовою до того, щоб вчитися в школі. У психології є термін «шкільна зрілість», тобто дитина повинна «дозріти», щоб успішно витримати навантаження школи, її світ вимог, відносин із однолітками і вчителями, зміну відносин між нею і вами.